Ларрі
Ферлазо, вчитель англійської мови та соціальних дисциплін у Сакраменто, Каліфорнія,
розповідав про внутрішню та зовнішню мотивацію та описував чотири ключові передумови до внутрішньої
мотивації: самостійність, вдосконалення, близькість та актуальність.
– Самостійність
– це мати змогу частково контролювати, що та як повинно відбуватись;
– Вдосконалення
– це відчуття в учня, що він/вона стає більш успішним у тому, що робить;
– Близькість –
тобто заняття дозволяють учням відчути себе більш пов’язаними з однокласниками
та вчителем, вони відчувають турботу від людей, яких поважають (тобто від
вчителів);
– Актуальність –
учні відчувають, що завдання, які вони виконують, несуть певну цінність, вони
розуміють як засвоєний матеріал відноситься до їхнього життя або допоможе у
досягненні мрій.
У цьому дописі автор ділиться
рекомендаціями, як втілювати ці чотири принципи у класі.
Самостійність
Одним з підходів до розвитку
самостійності в учнях є надавати свободу вибору. Освітяни зазвичай надають
свободу вибору у певних питаннях організації навчального простору чи процесу
навчання. Вибором у організації навчального простору, до прикладу, може бути
те, що учні самі обирають, де сидіти у класній кімнаті або самостійно формують
малі навчальні групи для практичних завдань. Вибір організації процесу навчання
– це наприклад, коли діти самі обирають домашнє завдання зі списку, представленого
вчителем або самі вирішують у якому форматі виконати завдання – у зошиті,
підготувати презентацію чи намалювати плакат.
Однак, деякі дослідники вважають, що
найбільш ефективним в утверджені самостійності учнів є третій простір для
вибору – когнітивний вибір. Цей принцип когнітивної автономії включає:
– Проблемно-орієнтоване навчання, коли
мала група учнів має запропонувати рішення до проблеми/задачі, яку озвучив
вчитель або й самі учні. Уявіть собі перерву, на якій діти тішаться сонечку та
обговорюють, що потрібно для колонізації Марсу або чому варто їсти здорову їжу;
– Учні самі собі встановлюють домашнє
завдання в залежності від пройденого матеріалу;
– Учні діляться з класом процесом свого
«думання», тобто як вони дійшли до рішення даного завдання.
Вдосконалення
Правильно донесений до учня зворотній
зв’язок займає 10-те місце серед 150-ти технік, які допомагають дитині вчитись,
стверджує освітній аналітик Джон Гаті.
Як говорить Керол Двек, коли вчитель
вихваляє учня, це знеохочує дитину до креативу та подальших спроб, адже
він/вона не хоче ризикувати «новим статусом». З іншої сторони, коли ви хвалите
дитину за старання, учень досягне кращих результатів, адже більше
старатиметься: «Павле, це дуже вражаюче, що ти аж два варіанти творів та ще й
попросив Данила їх перевірити. Що тебе спонукало докласти стільки зусиль?»
Детальніше про цю ідею ось тут (з укр.
субтитрами).
Але як правильно донести негативний
зворотній зв’язок до учнів? Дослідження говорить про те, що для результативного
навчання відношення позитивного до негативного зворотного зв’язку має бути від
3:1 до 5:1. У поміч вчителеві може прийти методика «плюсування», яку успішно
використовує студія Піксар. Ось частина інтерв’ю з Пітером Сімсом у Нью Йорк
Таймз (The New York Times), автором методики:
«Основна ідея
методу полягає в тому, щоб донести свою думку без використання оціночних
висловлювань. До прикладу, аніматорка, яка працювала над рисунками до «Історії
іграшок 3», розповідає: «Замість того, щоб критикувати мої рисунки чи казати
«це не годиться», наш директор скаже щось типу: «Я люблю очі Вуді, а якщо
уявити, що його очі повернені трішки вліво?». Директор пропонує своє бачення та
уникає критики через використання простого слова «якщо» та зв’язку підрядних
речень через «а», а не через «але» чи «проте»».
«А» та «якщо» можуть стати позитивними
словами-паразитами у словнику освітянина!
Близькість
Хороші стосунки з вчителем, якого учні
поважають, є ключовим елементом у самомотивації учня.
Ось 4 прості пропозиції як такі стосунки
будувати:
– Цікавтесь своїми учнями
Дізнавайтесь про їхні прагнення та мрії.
Цікавтесь тим, що відбувається у їхньому житті. Іншими словами, спілкуйтесь
вухами, а не ротом. Але нехай це не буде одностороння взаємодія – також
діліться своїми історіями та ідеями.
– Поводьтесь дружелюбно
Смійтесь, жартуйте.
– Виконуйте програму, проте будьте
гнучкими.
Один мій учень ніколи не писав твори у
школі. І він хотів утримати свій статус рекордсмена і тоді, коли клас отримав
завдання написати твір про найбільшу глобальну катастрофу. Я знав, що він
захоплюється футболом та відеоіграми. Тому, я поставив йому завдання – якщо він
використає у творі ті конструкції речень, які ми тоді вивчали, він може
написати про свою улюблену футбольну команду чи відеогру. Він написав два твори
– і про футбол і про ігри.
– Не ставте хрест на учнях
Будьте максимально позитивними та
стимулюйте бажання зростати.
Актуальність
Дослідники давали завдання дітям після
кожного заняття написати один абзац про те, що саме з пройденого стане у нагоді
у житті. Якщо просити дітей 1-8 разів за семестр писати такі короткі роботи, то
це позитивно вплине на успішність учнів, навіть «складних» дітей.
Зазвичай вчителі на уроках демонструють
цей зв’язок з реальним життям. Але дослідження показує, якщо пояснення
зав’язків йде від вчителя, то це навпаки демотивує дітей, особливо менш
успішних. Уявіть учня, якому тяжко дається, до прикладу, математика, та як він/
вона себе почуватиме, коли постійно чутиме, яка математика важлива у житті. І
замість того, щоб більше залучатись у роботу в класі він/вона будуть
відсторонюватись. Ті самі дослідники пишуть:
«Найкращим
підходом буде стимулювати дітей самим шукати зв’язки між вивченим матеріалом та
реальністю».
Немає коментарів:
Дописати коментар